Реєстрація нерухомості та бізнесу

​

Згідно ЦК України, ГУ України та інших нормативно-правових актів право власності на нерухоме майно та корпоративні підлягають обов’язковій державній реєстрації. При чому, слід зазначити, що це стосується як виникнення, так і переходу з припиненням.

Наявність правовстановлюючих документів на нерухоме майно, не є фактом виникнення права власності на таке майно, оскільки відповідно до статті 331 ЦК України – право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація – є визнаним державою фактом стосовно набуття, переходу, зміни та припинення прав на нерухоме майно, інших речових прав (право оренди, сервітуту, емфітевзис, суперфіцій, право господарського відання, оперативного управління тощо), а також реєстрація бізнесу (корпоративні права) . Державна реєстрація нерухомого майна здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державна реєстрація корпоративних прав – через внесення таких даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Які ж права (на нерухоме майно) підлягають державній реєстрації?

1) реєстрація права власності: 
- новостворені об’єкти нерухомого майна (поділ, виділ, первинна реєстрація, об’єднання тощо);
- перехід права власності (відчуження майна на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни тощо);
- припинення права власності (в результаті знищення об’єкта нерухомого майна, його поділу, виділу, об’єднання тощо);
- об’єкт незавершеного будівництва;

2) інші речові права похідні від права власності: 
- сервітут (право користування чужою земельною ділянкою;
- емфітевзис (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб);
- суперфіцій (право забудови на земельній ділянці); 
- право господарського відання та оперативного управління (як правило, такі права реєструються на об’єкти державної та комунальної власності, за суб’єктами де власником корпоративних прав є держава);
- право постійного користування на землю передається виключно державним та комунальним підприємствам; договір оренди (між фізичними та/або юридичними особами) 
- та інші похідні речові права, що підлягають державній реєстрації згідно чинного законодавства.

3) обтяження речових прав на нерухоме майно (заборона на відчуження, арешт, іпотека, податкова застава, заборона вчинення реєстраційний дій тощо).

 

Згідно ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оформлення права власності на квартиру та інші об’єкти нерухомого майна відбувається шляхом державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Законодавець визначає наступний перелік правовстановлюючих документів:

1. Всі можливі договори (договір купівлі-продажу; міни; дарування; довічного утримання; договір про поділ, виділ, об’єднання нерухомого майна; договір про задоволення вимог іпотекодержателя). Договори похідного права, такі як: іпотека, оренда тощо.

2. Свідоцтво про право власності (видане органом приватизації, органами реєстраційної служби, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами владних повноважень), про право на спадщину за законом та за заповітом, свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, що видається нотаріусом.

3. Ухвали, постанови та рішення суду.

4. Інші правовстановлюючі документи, перелік яких визначений законодавством України у сфері державної реєстрації.

​